Сергій Поворозник, засновник компанії Dommers Group, спеціально для Проєкту EdUP поділився рецептом, як поліпшити співпрацю з бізнесом та покращити проходження практики учнями профтеху. Свої поради він сформував на основі власного досвіду організації практики для учнів-сантехніків.
Ключ 1:
Про мрії
Брати учня на практику – водночас цікава й непроста задача. З одного боку, ти можеш виховати собі потужного члена команди, а з іншого – витрачаєш час та ресурси своєї компанії, залучаєш до роботи майстрів, береш на себе відповідальність та ризики. І маєш велику надію на чудовий результат.
Дійсно, бізнес має бажання та можливість інвестувати в розвиток учнів та навчати їх тонкощів ремесла. У відповідь ми хочемо бачити кандидатів, які дійсно хочуть розвиватися у цій галузі та бачать себе інсталяторами-сантехніками у майбутньому.
Заклади профтехосвіти можуть зробити крок назустріч та пропонувати нам саме таких кандидатів. Як це зробити? Наприклад шляхом проведення тестування – дізнаючись, які плани та мрії в конкретного учня, які його здібності та можливості.
Ключ 2:
Спрощення процедур
Оформлення учнів на практику тягне за собою значну кількість паперової роботи та вимагає вирішення низки організаційних питань. Безперечно, це – обов’язковий етап, який відповідає вимогам законодавства. Заклади профтехосвіти несуть відповідальність за своїх учнів і мають бути певні в тому, що вони в надійних руках.
Для бізнесу ці процедури є відчутним тягарем, який ускладнює роботу та поглинає чимало часу.
Якби заклади могли взяти на себе частину задач, скажімо, з оформлення документів, і спростити процедури там, де це можливо, це б суттєво полегшило нашу співпрацю.
В ідеалі, звичайно, мати один документ, в якому зафіксувати відповідальність роботодавця і скасувати журнали відвідування як рудимент минулої епохи. Сподіваюся, скоро так і станеться.
Ключ 3
Активна комунікація
Третій та чи не найважливіший ключ до ефективної співпраці – активна комунікація. Наведу приклад. У нас високі вимоги до якості роботи й ми, звичайно, очікуємо, що учні прийдуть до нас вже підготовлені, візьмуть інструмент і почнуть працювати.
Хоча ми розуміємо, що це може виявитись не так – адже вони лише вчаться. Тому з тими учнями, які потрапили до нас на практику, ми починали з бази – залучали їх до вибору матеріалів, прибирання. А вже згодом могли довірити інструмент та виконання певних робіт.
Водночас, з боку закладів теж все очевидно – викладачі рекомендують кращих учнів і мають певність у їх знаннях відповідно до освітньої програми. Припускаю, що педагоги можуть не знати наших вимог, а ми – яка зараз освітня програма і що насправді вивчають учні за партами.
Гадаю, ці невідповідності між очікуванням та реальністю могла б виправити активна комунікація з училищем. Ми могли б, скажімо, надсилати в заклад перелік необхідних компетенцій для того, щоб викладачі могли орієнтуватися, кого саме можна порекомендувати, хто володіє такими навичками. А заклади могли б надавати нам матеріали, за якими вони навчають учнів.
Обмінюючись взаємними запитами, ми не будемо вибудовувати піщаних замків і не будемо стикатися з розчаруванням.
***
Проєкт «Публічно-приватне партнерство для поліпшення сантехнічної освіти в Україні» (EdUP) впроваджується за фінансової підтримки Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва (SDC), ТОВ «Геберіт Трейдинг» за підтримки Міністерства освіти і науки України та виконується Швейцарською фундацією технічного співробітництва з розвитку «Свісконтакт».
