Влітку 2022 року відбулося громадське обговорення нового освітнього стандарту за професією «Монтажник санітарно-технічних систем і устаткування». До його розробки долучилися представники профтехів, бізнесу та галузеві експерти. Серед них – Максим Пеховка, експерт україно-швейцарського проєкту «Публічно-приватне партнерство для поліпшення сантехнічної освіти в Україні» (EdUP).
Максим окреслив чотири ключові особливості нового документу, які якісно відрізняють його від попереднього стандарту 2018 року.
- Стандарт нового часу
Професійний стандарт визначає кваліфікаційні вимоги до фахівців професії та є основою для розробки навчальних програм закладами освіти. Він осучаснює професію та відображає актуальні потреби ринку праці та вимоги роботодавців.
Новий освітній стандарт розроблений на основі професійного стандарту, який фактично замінив освітню-кваліфікаційну характеристику, яка вже є застарілою та потребує змін. Над освітнім стандартом галузі працювали представники закладів освіти, навчально-методичних центрів професійно-технічної освіти, а також роботодавці та представники бізнесу.
Такий розширений склад робочої групи виніс дискусію за межі сфери освіти. Тож авторам вдалося зафіксувати актуальні потреби ринку праці та очікування роботодавців. І це, безперечно, є вагомим поштовхом для розвитку професії та зменшення розриву між викладанням та реаліями часу.
- Компетентнісний підхід – деталізований та гнучкий
«Компетентнісний підхід не є новелою цього стандарту, однак він нарешті отримав достатню деталізацію. Це дозволяє більш гнучко організовувати освітній процес і створювати якісний освітній продукт»
В основі нового стандарту лежить компетентнісний підхід, який охоплює ключові, загальні та професійні компетентності. Ключові компетентності набуваються впродовж строку освітньої програми та можуть розвиватися протягом усього життя (life–long learning). Вони включають вимірювання, розрахунки, вміння користуватися Інтернетом, вміння взаємодіяти в соціумі, етику спілкування тощо. Зокрема, знання у сфері енергоефективності наразі є дуже актуальними. В часи війни ощадливе використання ресурсів та застосування джерел альтернативної енергії стає життєво-необхідним. Ці знання є наскрізними і можуть з’являтися в різних в різних освітніх компонентах – як на теоретичних, так і на практичних заняттях.
Загальні компетентності також є продовженням попереднього досвіду учня і розвиваються під час навчання у закладі професійної освіти. Мова йде про охорону праці та безпеку життєдіяльності, вміння користуватися інструментами, матеріалознавство, креслення тощо. Вони можуть бути виокремлені в окремий предмет, або засвоєні одночасно з професійними компетентностями.
Професійні компетентності за новим стандартом – це знання та вміння, які дають змогу виконувати трудові функції, швидко адаптуватися до змін у професійній діяльності та є складовими відповідної професійної кваліфікації. Трудові функції, у свою чергу, прописані у професійному стандарті.
- Неформальна освіта та часткові кваліфікації
«Тепер у нас є можливість формувати освітні програми для отримання як повних, так і часткових кваліфікацій – на запит ринку праці та здобувачів».
Здобувачі освіти можуть отримувати необхідні знання на короткотермінових курсах, які підтверджуються відповідними сертифікатами. Саме компетентнісний підхід дозволяє закладам освіти компонувати елементи з різних результатів навчання. Наприклад, ви хочете навчитися монтувати санвузол, встановлювати бойлер чи змішувач. Вам не потрібно вивчати, скажімо, всі види та способи з’єднання труб, вам потрібні конкретні навички і ви можете їх отримати.
- Укрупнення та об’єднання дисциплін
«Кожен навчальний заклад може самостійно визначатися з освітніми компонентами»
Новий освітній стандарт не містить фіксованого переліку предметів та дисциплін, а надає можливість формувати освітні компоненти за результатами навчання (модулями). Тобто, немає необхідності спочатку вичитувати дисципліни, пов’язані із засвоєнням загальних компетентностей, а потім лише переходити до професійних компетентностей. В одній дисципліні можна поєднати технологію монтажу санітарно-технічних систем і устаткування з основами матеріалознавства та будівельного креслення. При цьому це може бути одна загальна дисципліна або окремі дисципліни (модулі) за результатами навчання.
Таким чином новий стандарт дає можливість вирішити кадровий дефіцит – коли важко знайти майстра чи викладача спецтехнологій. Заклади професійно-технічної освіти зможуть запрошувати до викладання вузьких спеціалістів. Наприклад, інженер з водопостачання може викладати дисципліну (модуль), назва якої буде взята з відповідного результату навчання, наприклад РН(1) «монтаж/демонтаж та обслуговування вузлів системи водопостачання».
Максим Пеховка, експерт Проєкту «Публічно-приватне партнерство для поліпшення сантехнічної освіти в Україні» (EdUP), викладач Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту.
Проєкт «Публічно-приватне партнерство для поліпшення сантехнічної освіти в Україні» (EdUP) впроваджується за фінансової підтримки Швейцарської агенції з розвитку та співробітництва (SDC), ТОВ «Геберіт Трейдинг» та виконується Швейцарською фундацією технічного співробітництва з розвитку «Свісконтакт» за підтримки Міністерства освіти і науки України.
